27.02.13

ёв≥лей у родинному кол≥ 

” день —в¤того ¬одохреща св≥й юв≥лейний, 90-й р≥к народженн¤, зустр≥чаЇ јнастас≥¤ √ерасим≥вна –одителЇва.

∆итт¤ довжиною у девТ¤ть дес¤тк≥в л≥т пролет≥ло швидко, та залишило багато спогад≥в Ц сумних ≥ веселих, под≥й г≥рких, ¤к полинь, ≥ рад≥сних та щасливих. ’оча довоЇнне житт¤ д≥вчини з багатод≥тноњ с≥льськоњ родини безтурботним аж н≥¤к не назвеш, та то були роки першого коханн¤, над≥й ≥ спод≥вань.

јнастас≥¤ √ерасим≥вна зак≥нчила девТ¤ть клас≥в, коли мирне житт¤ њњ р≥дного села ѕустогород, всього рад¤нського народу накрила чорним крилом ¬елика ¬≥тчизн¤на в≥йна. Ѕатько ≥ два старших брата п≥шли на фронт, а вона з мат≥рТю та меншими сестрами залишилас¤ на окупован≥й територ≥њ. Ќавесн≥ 42-го њњ, 17-р≥чну д≥вчину, з ≥ншими юнаками та д≥вчатами села фашисти вивезли на примусов≥ роботи до Ќ≥меччини.

∆итт¤ молодоњ полон¤нки на чужин≥ було жахливим. ѕрацювала на в≥йськовому завод≥ у французькому м≥ст≥ ћец. –обочий день тривав 12 годин.  оли о шост≥й ранку голодних, нап≥вод¤гнених украњнських та рос≥йських д≥вчат, взутих у деревТ¤н≥ черевики, п≥д конвоЇм гнали на роботу, стук≥т в≥д тих черевик≥в розносивс¤ далеко вулиц¤ми м≥ста. ”мови проживанн¤ теж були нелюд¤н≥ Ц 75 чолов≥к в одн≥й к≥мнат≥.

Ќа завод≥ јнастас≥¤ √ерасим≥вна працювала 2,5 роки.  оли американськ≥  л≥таки  розбомбили завод ≥ бараки полонених, фашисти вс≥х вТ¤зн≥в п≥шки погнали до Ќ≥меччини. ƒуже важкою була та дорога, бо виснажен≥ в≥д т¤жкоњ прац≥ ≥ голоду люди падали з н≥г. «а њжу мали лише ¤годи, що росли б≥л¤ дороги. Ќочували, де прийдетьс¤, переважно конвоњри зачин¤ли вс≥х в один сарай, де нав≥ть с≥сти не можна було, спали сто¤чи, спираючись один на одного. “ак д≥сталис¤ до н≥мецького м≥ста ћарбург. “ам к≥лька тижн≥в попрацювали на завод≥, ¤к знову потрапили п≥д обстр≥л американськоњ ав≥ац≥њ. Ѕагато полонених загинуло, решту переправили у с≥льську м≥сцев≥сть, де на них чекали Ђгосподар≥ї. јнастас≥¤ √ерасим≥вна потрапила до господи л≥тньоњ ж≥нки, догл¤дала за худобою, обробл¤ла землю. ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ американськими в≥йськами украњнських полонених вс≥х з≥брали до одного табору ≥ переправили на батьк≥вщину.

” ѕустогород јнастас≥¤ √ерасим≥вна повернулас¤ у грудн≥ 45-го. ¬дома на нењ чекали мама ≥ менш≥ сестри, ¤к≥ вже повернулис¤ з евакуац≥њ. ѕрацювати п≥шла у м≥сцевий колгосп на ферму Ц доњла кор≥в, догл¤дала за тел¤тами, трудилас¤ на в≥дгод≥вл≥ свиней. ѕрацювала де¤кий час обл≥ковцем, пот≥м зав≥дувала сепараторним пунктом Ц по 7 тонн молока на добу приймала. ј в пору жнив у к≥лька зм≥н на зернотоку трудилас¤. «агального трудового стажу у с≥льському господарств≥ маЇ 44 роки.

” 1953 роц≥ јнастас≥¤ √ерасим≥вна вийшла зам≥ж за односельц¤ ћиколу –одителЇва, народила ≥ виховала двох син≥в, дочекалас¤ чотирьох онук≥в ≥ с≥мох правнук≥в. ƒ≥ти проживають своњми с≥мТ¤ми, та про маму не забувають, турбуютьс¤ про стареньку бабусю й онуки. ќсь ≥ зараз у зимову пору њњ до себе забрала онука ёл¤, ¤ка мешкаЇ у м≥ст≥, а вл≥тку јнастас≥¤ √ерасим≥вна  мр≥Ї повернутис¤ до ѕустогорода, до р≥дноњ осел≥, де пройшло все житт¤.

—в≥й поважний 90-р≥чний юв≥лей јнастас≥¤ √ерасим≥вна –одителЇва зустр≥чаЇ у кол≥ найр≥дн≥ших людей, з≥гр≥та њх любовТю, увагою ≥ теплом. ј у переддень знаменноњ дати ж≥нку-юв≥л¤рку прив≥тала голова районноњ ветеранськоњ орган≥зац≥њ ћар≥¤ ¬асил≥вна  амзельова, побажала м≥цного здоровТ¤, родинного затишку ≥ благополучч¤.